Алгоритм RSA — один із найвизначніших асиметричних алгоритмів шифрування у сучасній криптографії, створений 1977 року криптографами Роном Рівестом, Аді Шаміром і Леонардом Адлеманом, та названий за першими літерами їхніх прізвищ. Основою RSA є математична задача розкладання на прості числа, що забезпечує фундамент для безпечної комунікації в інтернеті. RSA застосовують для цифрових підписів, захищеного обміну повідомленнями та безпечної передачі даних.
Поява RSA стала відповіддю на проблему безпечної передачі ключів. У традиційному симетричному шифруванні учасники повинні заздалегідь обмінятися ключем, що є серйозною проблемою в умовах відкритих мереж. 1976 року Вітфілд Діффі та Мартін Геллман запропонували концепцію криптографії з відкритим ключем, однак її практичного впровадження не запропонували. Наступного року троє вчених з Массачусетського технологічного інституту розробили RSA — перший дієвий асиметричний алгоритм, який однаково підходить для шифрування та цифрових підписів, заклавши основу сучасної кібербезпеки.
Суть роботи системи RSA полягає у використанні пари ключів: відкритого і закритого. Відкритий ключ вільно розповсюджують для шифрування інформації, закритий зберігають у секреті і використовують для розшифрування. Принцип дії RSA: обирають два великі прості числа, перемножують їх для отримання модуля n, а далі з допомогою функції Ейлера та розширеного алгоритму Евкліда обчислюють відкритий і закритий ключі. Надійність RSA базується на обчислювальній складності розкладання великих чисел на прості числа: якщо помножити два прості числа дуже просто, то отримати їх із добутку — надзвичайно складно, особливо коли йдеться про великі числа. Саме ця одностороння складність гарантує безпеку RSA.
Водночас RSA стикається з низкою викликів і ризиків. По-перше, розвиток квантових обчислень створює потенційну загрозу для RSA, оскільки квантові комп'ютери теоретично здатні ефективно вирішити задачу розкладання на прості числа, що може зламати RSA. По-друге, процеси шифрування та розшифрування RSA є досить ресурсомісткими й відбуваються повільніше, ніж при використанні симетричних алгоритмів. Також неправильна реалізація може спричинити появу вразливостей — наприклад, до атак по побічних каналах: за часом виконання чи споживанням енергії. Нарешті, із зростанням обчислювальних потужностей для збереження рівня безпеки потрібно постійно збільшувати довжину ключа RSA, що створює труднощі для пристроїв з обмеженими ресурсами.
Внесок RSA не обмежується лише технічними інноваціями; цей алгоритм фактично створив основу для захищеної цифрової взаємодії. Як центральна складова ІВК (інфраструктура відкритих ключів), RSA забезпечив безпечну електронну комерцію, захищені комунікації та цифрову автентифікацію. Незважаючи на виклики з боку новітніх технологій, зокрема квантових обчислень, завдяки поєднанню з іншими алгоритмами й постійному нарощуванню довжини ключів, RSA і досі виконує незамінну роль у сучасній системі безпеки. Він є не лише технічним проривом, а й прикладом успішного поєднання криптографічної теорії та практичних рішень.
Поділіться